Прав проф. П.И. Люблинский, коли говорить: "Сім’я, що здавна звикли називати "осередком громадського життя", вже в багатьох випадках перестала бути необхідною формою для народження і виховання дітей: в інших випадках узи сімейного життя є вкрай слабкими, і з кожним роком вплив сім’ї в області виховання усе більш і більш звужується". Радиаторы отопления высокие вертикальные радиаторы отопления.
Іншими словами — перелом відносин, що відбувається в наш час, батьків і дітей означає падіння батьківської опіки і заміну її опікою суспільства і держави, поступову втрату сімейою її учительски-воспитательной ролі і придбання цієї ролі суспільством і державою.
А це у свою чергу означає не що інше, як подальше розпадання сім’ї як союзу батьків і дітей і позбавлення її тих функцій, що вона дотепер виконувала.
Образно говорячи, сім’я як би тане і розсмоктується, розпадаючись на частині, втрачаючи одну за іншою свої зв'язки і свої функції, що переходять від її до суспільства і держави.
Іншими законами докладно визначаються умови, коли держава примусова відбирає дітей з-під опіки батьків, наприклад, у випадку поганої турботи про дітей, у випадку пияцтва чи батька опікуна, при відмінюванні батьком дочки до пороку, у випадках, якщо батько спілкується з чи злодіями повіями, якщо він живе в будинку, що населяється повіями, і т.д. і т.д.
Не можна також забувати і про саму постановку сучасного виховання і навчання. Самий характер сучасної школи, усіляких дитячих площадок, дитячих ігор, усі зростаючих установ для виховання дітей і т.д. — усе це цілком виразно веде до одного і тому ж: і юридично і фактично дитя усе більш і більш віднімається з-під впливу сім’ї і переходить у руки суспільства.
Навіть час, проведений їм у сім’ї, усе більш і більш коротшає. Раніш він все утворення і виховання одержував у ній ("домашнє утворення"). Потім з появою суспільних шкіл дитина з 7—8 років переходив від сім’ї до шкільного виховання і навчання. Перші роки до останнього часу він усе-таки проводил у сім’ї. Але тепер, зі швидким ростом і поширенням дитячих садів, площадок, дитячих ігор і т.п., — і в ці роки вже дитина переходить у руки суспільства, виходить з-під даху сім’ї в широкий світ своїх співтоваришів, у світ "дитячого суспільства" і в середовище "дитячої держави".
Нарешті, сім’я розпадається і як хазяйське ціле. Дотепер поряд з іншими задачами вона виконувала і господарські функції. Сім’я була одночасно і "вогнищем" у змісті кухні і столу, готування запасів, одягу, необхідних для господарства предметів і т.п. У прошлом вона була цілою господарською одиницею, чи, говорячи мовою економістів, "замкнутим натуральним господарством". З розвитком капіталізму її господарські функції скорочувалися. Машина, торгівля і магазини відняли в нас безліч господарських справ. Не раз оспіваний сімейний обід, чи чай, чи кава, із прекрасною господаркою за столом, із привітним хазяїном і милими дітьми — цей образ відходить у минуле. На місце їх приходять прозаїчні ресторани, кафе і їдальні, і чим щільніше населення, чим крупніше центр і місто, тим швидше виживають ці "публічні" установи старий, милий образ застільних сімейних картин.
І чим оживленнее і крупніше місто, тим різкіше відзначається цей процес і, немає сумніву, буде рости усе більше і більше. Виходить, що і з цієї сторони сім’я втратила один з тих стрижнів, що раніш збирав біля себе членів сім’ї і тим самим давав можливість бачитися, обмінюватися один з одним, говорячи коротко, чи прямо побічно зближав їх.
Тепер і цей стрижень зникає. Можна було б при бажанні привести не мало й інших ознак з області цивільного права — майнового права, спадкування, умови висновку шлюбу і його розірвання і т.д., що вказують на той же факт поступового розпаду сім’ї, але я обмежуся сказаним.
